8 листопада 2018 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відкрилась фотодокументальної виставки «Перерваний урок». Виставка, яка є спільним проектом Заповідника та Українського інституту національної пам’яті, висвітлює долі репресованих освітян України, знищених упродовж 1937 – 1939 рр. у в’язницях НКВС у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.
На церемонії відкриття Генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський підкреслив важливість повернення нашому суспільству забутих сторінок недавнього минулого. «На виставці представлено вісімнадцять історій вчителів. Вони викладали різні предмети, походили з різних верств суспільства, працювали у містах і селах всієї України. Це були люди з різними переконаннями та світосприйняттям, але усі вони знайшли свій останній притулок у Биківнянському лісі. Тому на нашій виставці ми намагалися також показати контекст 1937-1941 років, висвітлити, чим жила країна в той час, показати дисонанс між фотокартками щасливого дитинства, бравурними плакатами і тим, як система поводилася з вчителями, які в тому числі мали пролетарське та селянське походження, і на папері вважалися основою радянського суспільства».
Державний секретар Міністерства освіти і науки України Павло Полянський зазначив: «Відкриття сьогоднішньої виставки – це відкриття однієї з сторінок багатотомної кривавої історії тоталітаризму. Хтось із цих вчителів чинив опір – і був знищений режимом. Хтось був пасивним спостерігачем, але це його не врятувало. Хтось активно підтримував цю систему, але система все одно людину знищила. І слово “урок” у назві виставки є надзвичайно влучним, бо дуже важливо, який урок з цих подій завчимо ми».
Заступник генерального директора Заповідника Тетяна Шептицька розповіла про концепцію виставки і зупинилася на долях деяких вчителів. «Багато матеріалу залишилось поза стендами, – сказала вона, - але переконана, що обрані нами документи покажуть унікальність кожної особистості й водночас трагічну типовість їхніх доль для часів Великого терору. Унікальні архівні матеріали доповнено фотографіями шкільного життя, документами, які показують, що відбувалось в освітній сфері, як насаджувались певні ідеологічні штампи, масово вводилась російська мова навчання замість української тощо…»
Начальник Управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інститут національної пам’яті Ярослав Файзулін подякував співробітникам Заповідника за проведену роботу і додав: «Якщо уважно придивитися до цих архівно-кримінальних справ, то можна помітити, що найбільшою провиною репресованих вчителів було те, що вони не вписувалися в рамки системи, в якій все було регламентоване, а думки нав’язувалися згори. Цих людей знищили фізично за їхні думки».
У відкритті також взяв участь Заступник директора Галузевого державного архіву СБУ Анатолій Хромов, який зазначив, що ця виставка через долі простих вчителів дає усім нам ширше розуміння трагедії Великого терору.
Також перед присутніми виступив відповідальний секретар Київського товариства політв’язнів і жертв репресій Володимир Малашенко – внучатий племінник представленого на виставці вчителя і директора школи Віктора Врублевського. Він подякував колективу Заповідника за велику пошукову роботу та розповів про долю свого репресованого родича і його родини.
Зворушливим і надзвичайно емоційним моментом заходу став виступ учнів середньої загальноосвітньої школи № 60 комплексного розвитку дітей «Росток» м. Києва, які декламували вірші та виконали пісню про вчителів і вчительську працю.
За традицією завершилась подія покладанням квітів та запаленням свічок на братських могилах Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 рр.
