9 листопада 2018 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбувся захід із вшанування пам’яті Михайла Бойчука та інших репресованих художників-бойчукістів.

Практично кожний рік у ці листопадові дні ми вшановуємо пам’ять Михайла Бойчука та його соратників, учнів і послідовників, які творили нове українське мистецтво, шукали нові форми, розробляли нові концепції і ідеї – і саме через це були знищені комуністичною владою.

У вступному слові генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський підкреслив важливість подібних заходів, бо вони повертають нашому суспільству пам’ять про цих людей. “Михайло Бойчук був одним із стовпів українського мистецтва на рубежі ХІХ-ХХ століть, ­ родоначальником цілої школи монументального живопису, яка була поцінована далеко за межами України, – продовжив Богдан Біляшівський, – Але сьогодні ми говоримо не лише про самого Михайла Бойчука, чиє ім’я і творчий доробок не губився серед творінь таких його сучасників, як Пікассо чи Роден. Ми також говоримо про його дружину Софію Налепинську-Бойчук, яка працювала у царині графіки, графіка і теоретика мистецтва Івана Падалку, графіка, монументаліста і педагога Василя Седляра, живописця Івана Липківського, художників Миколу Касперовича, який заклав основи наукової реставрації в Україні, Івана Орла-Орленка та інших. Усі вони намагалися повернутися до витоків української історії, традицій і кодів, закарбованих у давніх народних орнаментах і розписах. Осмислення і спроба передавати ці традиції на новому тогочасному рівні не була сприйнята радянською владою. Ці митці могли ще довгий час творити і залишити набагато помітніший слід у світовому мистецтві, проте їхній життєвий шлях був перерваний у катівнях НКВС і закінчився у спільних могилах Биківні”.

Перед присутніми також виступив видатний скульптор і художник-монументаліст Володимир Мельниченко – автор встановлених на Міжнародному меморіалі жертв тоталітаризму 1937-1941 рр. стел, присвячених пам’яті бойчукістів і пояснив, які ідеї і символи у них зашифрував.

Заступник генерального директора Заповідника з наукової роботи Тетяна Шептицька підкреслила важливість усвідомлення того, що знищення талановитих самобутніх творців та їхніх творів було не винятком, а тогочасною повсюдною політикою. Більш детально Тетяна Шептицька зупинилась на долі Софії Налепинської-Бойчук.

Прикрасили памятний захід пісні у виконанні Наталії Полтавець та декламація віршів учнями київської школи № 23.

Наприкінці заходу представники Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ відслужили заупокійну літію. Опісля усі присутні поклали квіти до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 рр.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *