20 жовтня 2020 року в Малій залі виставковій Національного історико-архітектурного музея «Київська фортеця» відбулося відкриття фотодокументальної виставки «Перерваний урок». Виставка, яка є спільним проектом Заповідника та Українського інституту національної пам’яті, висвітлює долі репресованих освітян України, знищених упродовж 1937-1939 рр. у в’язницях НКВС у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.
Захід відкрила Генеральний директорНаціонального історико-архітектурного музея «Київська фортеця»Оксана Новікова-Вигран, яка, зокрема, наголосила на плідній співпраці між установами та важливості самої виставки. На її думку, такі проекти, як «Перерваний урок» дозволяють людям не лише ознайомитися зі сторінками минулого, а й «пропустити цей біль через серце, простежити життєвий шлях конкретних людей, відчути ту трагедію, якої зазнала вся наша країна».
Заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька нагадала присутнім про специфіку Биківнянських могил – колишньої спецділянки НКВС, яка у 1937-1941 рр. стала місцем останнього спочинку для представників практично всіх верств населення України. Вона підкреслила, що науковці Заповідника докладають великих зусиль заради того, «аби українське суспільство сприймало «Биківнянські могили» не лише як місце спільних поховань, а й уявляло та розуміло, хто ж саме покоїться у Биківнянському лісі. Саме ця мета спонукає Заповідник до створення проектів, спрямованих на розповідь про сталінські репресії через особисті історії. Історії людей, які належали до різних верств населення».
Тетяна Шептицька детальніше зупинилась на тому, як побудована виставка, які унікальні документи вдалось знайти в архівах радянських репресивних органів і не лише. На восьми стендах виставки, – зазначила вона, – розповідається про життєвий шлях, обставини арешту і розстрілу учителів, які працювали у школах Києва, Київської області та інших областей України. Серед персоналій виставки – вчителі, які викладали різні предмети, мали різний вік, походження, життєвий і професійний досвід і навіть переконання. Це зокрема Герой України Василь Івчук, який у час Голодомору врятував життя багатьох учнів школи у с. Дударкові, вчителька київської школи №143, співавторка кількох підручників з німецької мови Елла Зейберт, вчитель київської школи № 139, історик і аспірант Михайла Грушевського Остап Павлик і 26-річний учитель з Тернопілля Микола Попович, який лише почав свій професійний шлях і який з захватом вітав встановлення Радянської влади на Західній Україні, бо вона за його словами «нарешті дала можливість вчитися і здійснити мрію стати вчителем».
«Виставка демонструє, як поступово влада стала вимагати від вчителя не стільки знання свого фаху, скільки лояльності, відданості комуністичним ідеалам, політичної пильності. І як відсутність цих рис укупі з «неблагонадійним» походженням могли вартувати вчителю життя», – підкреслила Тетяна Шептицька. Вона також висловила величезну подяку тим науковим і архівним установам, чиї матеріали допомогли у створенні виставкового проекту: Галузевому державному архіву Служби безпеки України, Центральному державному архіву громадських об’єднань України, Центральному державному кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, Педагогічному музею України НАПН України, Державному архіву м. Києва, Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, Державній науковій установі «Книжкова палата України імені Івана Федорова»тощо, а також родичам репресованих вчителів, які поділилися документами зі своїх родинних зібрань.
Начальник наукового відділу Українського інституту національної пам’яті Вікторія Яременко зауважила, що педагоги були одними з перших, хто потрапляв під жорна репресій, але дуже важливо, щоб українці не лише знали страшні цифри. «Коли ми читаємо історії жертв, бачимо їхні обличчя, ми в такий спосіб занурюємось в той період і наближаємось до розуміння і відчуття епохи. Розмова про конкретних людей, на відміну від «підручникових фраз» і сухої статистики, також дозволяє привернути увагу молодого покоління і залишається в пам’яті», – підкреслила Вікторія Яременко.
Підтвердженням її думки можна вважати й те, що на відкриття виставки прийшло чимало молоді. А наймолодша – учениця «Синьоозерної» гімназії № 257 міста Києва Варвара Тищенко прочитала вірш Володимира Сосюри «Учитель», який підкреслив гіркий контраст між високим призначенням цієї професії і трагічним кінцем героїв виставки.
Зворушливим і важливим став виступ викладача Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Антона Божука. Він розповів присутнім цікаві факти з життя свого прадіда й одного з персонажів виставки – вчителя Іоїля Гребенчука, а також висвітлив тему впливу тавра «родини ворога народу» на долі наступних покоління сім’ї репресованого.
Виставка експонуватиметься у Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»до 31 жовтня 2020 року.
