5 березня 2020 року виповнилось 80 років т.зв. Катинському розстрілу – одному із злочинів, здійснених владою СРСР у часи Другої світової війни. Правда про Катинську трагедія замовчувалась десятиліттями, а пошуки імен жертв радянського терору тривають і досі.
17 вересня 1939 року радянські війська після підписання сумнозвісного «пакту Молотова-Ріббентропа» (підписаний 23 серпня 1939 р.) почали окупацію частини території тогочасної Польщі. Унаслідок цих подій у полон потрапили тисячі польських військових, а чимало мирних громадян Польської держави різних професій і національностей були заарештовані.
За рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року розпочались масові страти військовополонених, що перебували у різних концтаборах на території УРСР і РСФСР. Розстрілу підлягали понад 22 000 польських офіцерів, захоплених Червоною армією в результаті змови Й. Сталіна з А. Гітлером щодо спільного загарбання Польської держави. Частину захоплених у Західній Україні та Західній Білорусі полонених поляків таємно вивезли до в’язниць Харкова, Києва та Херсона, де їх розстріляли «за полегшеною процедурою», практично без суду та слідства співробітники НКВС. Страти польських громадян тривали упродовж з квітня до середини травня 1940 року. Після розстрілів у Москву відправили телеграму: «Операция по разгрузке лагерей закончена».
У Биківні також спочивають останки жертв із так званого «українського катинського списку». Вшанування їх пам’яті на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбувається щорічно за участю делегацій різного представницького рівня.