Однією зі «спецоперацій» НКВС СРСР проти представників національних меншин була так звана «латиська». Вона розпочалась шифротелеграмою М. Єжова за № 49990 від 30 листопада 1937 р., у якій зазначалось, що з метою ліквідації роботи латиської розвідки та розгрому націоналістичної, антирадянської діяльності латишів на території СРСР з 3 грудня 1937 р. одночасно в усіх республіках, краях та областях «провести арешти латишів, підозрюваних у шпигунстві, диверсії, антирадянській націоналістичній роботі».
Арешту підлягали латиші, які знаходились на оперативному обліку, політемігранти з Латвії, що прибули до СРСР після 1920 р., перебіжчики з Латвії, керівники, члени правління та штатні співробітники місцевих філій товариства «Прометей» та латиських клубів, керівники та члени бюро місцевих відділень Товариства латиських стрільців при Товаристві сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву («ОСОВИАХИМ»), колишні керівники та члени правлінь колишніх акціонерних товариств «Продукт» та «Лісопродукт», латиські піддані, а також латиші, що прибули з Латвії як туристи та залишились у СРСР.
Також передбачувалось, що оформлення та розгляд справ необхідно проводити у порядку пункту 6 оперативного наказу № 00485, згідно з яким вироки щодо осіб за т.зв. «першою категорією» (розстріл) слід виконувати негайно.
В Україні у перебігу «Великого терору» 1937 – 1938 рр., за неповними даними з 2 червня 1937 – 15 січня 1938 р., кількість заарештованих за «латиське шпигунство і контрреволюцію» склала 1743 особи.