10 травня 2023 року у приміщенні Музею Михайла Старицького відбулася зустріч заступника генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили» Тетяни Шептицької з усіма охочими дізнатися про репресованих українських письменниць із Биківнянського мартиролога.
Тетяна Шептицька розпочала свою лекцію з характеристики обставин, в яких перебувало українське жіноцтво за більшовицької влади. Вона стисло простежила, як засобами пропаганди, плакатного мистецтва конструювався образ жінки-«будівничої соціалізму», як цей образ і відповідно вимоги до статі змінювалися залежно від політичних чи економічних потреб керівництва СРСР.
Тетяна Шептицька ознайомила присутніх з постатями письменниць, які творили літературний процес 1920-х – 1930-х років (Н. Забіла, Р. Троянкер, Д. Гуменна та ін.) та обраними ними стратегіями виживання в тоталітарній дійсності. На її думку, на творчих жінок впливало не лише бідне і напівголодне повсякдення зі слабкою облаштованістю, внутрішня конкуренція, а й поступове обмеження і згортання мистецької свободи в СРСР. Відтак, українські письменниці, хоча й презентували різні художні угруповання, літературні стилі та напрямки, мистецькі кола, змушені були «рятуватися» або втечею з УРСР, або багаторічним творчим мовчанням.
Тетяна Шептицька докладно розповіла про долі репресованих літераторок З. Тулуб, яка була засуджена до ув’язнення, Л. Піонтек, В. Черняхівської, Мирослави Сопілки, розстріляних у Києві і похованих на території таємної спецділянки НКВС у Биківнянському лісі. Вона зазначила, що через слабку представленість егодокументів, а тим паче безпосередніх свідчень про те, як слідчі НКВС поводилися із затриманими жінками, більшість відомостей про допити, перебування у карцерах, тортури доводиться реконструйовувати за допомогою спогадів тих, хто вижив, або на підставі інших джерел. Зокрема, доволі показовими і промовистими сталі листи З. Тулуб під час розгляду питання про її реабілітацію, які розповідають про поведінку слідчого НКВС Хвата.
Тетяна Шептицька проаналізувала звинувачення, висунуті співробітниками НКВС розстріляним письменницям, ознайомила з «цікавинками» їх архівно-кримінальних справ, окреслила обставини перебування у в’язницях НКВС у Києві.
Наприкінці зустрічі вона відповіла на запитання учасників щодо представленості жінок інших професій у Биківнянському мартирологу та особливостей реабілітаційних процесів щодо репресованих громадян.
Захід відбувся у рамках експонування виставки Заповідника «Слово, обірване у Биківні» на території Музею видатних діячів української культури.
