26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Аварія, що спричинила непоправні економічні, соціальні й гуманітарні наслідки, водночас показала неготовність державної верхівки підпорядкувати політичні інтереси загальнолюдським цінностям життя, безпеки і здоров’я громадян. Проте антигуманне ставлення до людей було сталою ознакою тоталітарного комуністичного режиму. Розкуркулення, масові розстріли, штучні голоди, депортації, каральна психіатрія – далеко не повний перелік репресивних практик, які застосовувалися постійно владою, що не визнавала прав і свобод громадян, приховувала правду про трагедії, позбавляла можливостей (само)захисту. Окремі населенні пункти упродовж часів існування совєтської системи могли постраждати декілька разів, переживши репресії Великого терору 1937-1938 років, більшовицьку й нацистську окупації та травматичні події пізнішого часу.
До 40-річчя з моменту аварії на Чорнобильській АЕС науковці Заповідника створили презентацію «Чорнобиль: Великий терор 1937–1938 років у долях людей», що розповідає про репресії, здійснені органами НКВД проти уродженців і мешканців Чорнобиля та Чорнобильського району в період масових політичних переслідувань.У презентації використані матеріали Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, фото з відкритих джерел.