11 жовтня 2023 року відбувся круглий стіл «Комунізм=Рашизм», організаторами якого виступили Музей видатних діячів української культури та Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті. Захід був присвячений обговоренню основних методів тоталітарної системи й проведенню історичних паралелей із сучасністю, розкриттю важливої ролі архівів і музеїв у формуванні історичної пам’яті та спробах протистояння знищенню української ідентичності.
З вітальним словом до учасників звернулася директорка Музею видатних діячів української культури Ольга Гураль, зазначивши важливість і актуальність круглого столу, оскільки ворог, з яким українці воюють з 2014 року – це ворог не сьогодення, а той, з яким боремося вже не одне століття, а тому його треба знати, вивчати і розуміти, як він діє.
Директор ГДА Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик розповів про виставку «Комунізм = Рашизм», яка вміщує 13 історій людей з ХХ–ХХІ ст., знищених через те, що були українцями. Він наголосив, що цей виставковий проєкт, як і круглий стіл, покликаний показати і пояснити спільність рашизму і комунізму. Особливо це важливо, на його думку, робити зараз, оскільки не засуджені злочині комунізму повернулися у вигляді повномасштабної російсько-української війни з катуваннями, полоном, вбивствами цивільних тощо.
Заступник директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька пояснила, чому знищення еліти можна вважати одним із шляхів знищення нації. Вона зауважила, що російські більшовики мали за мету «обезголовити» українську національну спільноту, позбавивши її творчої, наукової, адміністративної інтелігенції, оскільки її представники завжди є носіями інтелектуального потенціалу, формують нові ідеї, пропонують суспільству шляхи подальшого розвитку, очолюють рух уперед. Російські більшовики, за словами Т. Шептицької, настільки перелякалися українського виклику в 1917 році, що, здобувши владу й окупувавши територію, кинули всі сили на зачистку культурно-мистецького простору в Україні. Вони не лише розстріляли десятки тисяч осіб (акторів, письменників, художників, вчителів, музейників, науковців, музикантів), а й зламали їх морально, змусивши свідчити про самих себе та своїх колег, друзів, сусідів, а ще – спробували очорнити образ української інтелігенції в очах загалу, назвавши їх «зрадниками», «контрреволюціонерами», «диверсантами», «шпигунами». Відтак, на думку Т. Шептицької, до фізичних втрат, завданих червоною імперією, варто додати матеріальні (бо вилучені при обшуках фотографії, рукописи, листування були знищенні), моральні (деформація ціннісних орієнтирів суспільства) та гіпотетичні (нереалізовані ідеї, нездійсненні проєкти). Тетяна Шептицька нагадала, що окремо варто говорити і про відповідальність інтелігенції за свій життєвий вибір, особливо в ситуації, коли окремі діячі купилися на обіцянки та гроші більшовиків, а згодом, використані окупантами, були знищені.
Тетяна Шептицька зазначила, що одним із завдань Заповідника стало оприлюднення імен з Биківнянських поховань, позбавлення їх символічного статусу анонімних і невідомих. Вона розповіла про проєкти установи (фотодокументальні виставки, аудіоподкасти, відеоролики «Портрети Биківні», матеріали «Сторінками Биківнянского мартиролога» та ін.), покликані не лише охарактеризувала наші втрати в часи Великого терору, а й показати методи, якими діяла совєтська влада.
Директор ГДА Служби безпеки України Андрій Когут підкреслив важливість відкритості архівів радянських репресивних органів та окреслив їх роль у висвітленні методів російської пропаганди, викритті злочинів сучасного путінського режиму як подібних до злочинів комунізму. Він назвав основні проєкти останніх років, реалізовані на матеріалах ГДА СБУ (багатотомне видання «Відлуння Великого терору», книга «Горе переможеним», портал «Чехословаки в ГУЛАГ-у»), які показують суть тоталітарної системи, котра ні про кого не забувала, і нічого не пробачала.
Доктор історичних наук, професор Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Валентина Піскун акцентувала увагу на усвідомленні причин поразки Української революції 1917-1923 рр., що спричинила подальші трагедії – від Червоного терору до Голодомору 1933 року та репресій. Валентина Піскун охарактеризувала методи, з якими діяла російська політична еліта, починаючи від способу приходу до влади і до смислів, запущених більшовиками у свідомість людей. Вона також вказала на інструментарій, який імперська росія застосувала проти українців у ХХ ст. задля зменшення опірності спільноти: дефрагментація політичних сил України; запускання хаоса, зокрема управлінського, економічного, фінансового; позбавлення власності; маніпуляції з документами, термінами; брехня на міжнародній арені; підкуп лідерів, закулісні домовленості із зарубіжними бізнес-колами. Валентина Піскун підкреслила на необхідності чіткого усвідомлення, що рашизм – це не лише ідеологія, а й практика діяння.
Журналістка видання «Зміна» Олена Суліма розповіла окремі історії людей, що пережили російську окупацію, чинили опір, зазнали переслідування і тортур у ХХІ столітті. Вона також порушила проблему висвітлення подій в Україні у світових ЗМІ.
