16 травня 2017 року Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» спільно з комісією Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих, Київським товариством політв’язнів та жертв репресій на виконання Указу Президента України від 23 березня 2017 року № 75 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору» провели у приміщенні Київської міської ради круглий стіл «Роковини Великого терору: Биківнянський вимір».

З вітальним словом виступив заступник міського голови – секретар Київської міської ради Володимир Прокопів, який зазначив важливість вшанування жертв масових політичних репресій 1937 – 1941 років на державному рівні, а також потребу не лише збереження, а й належного упорядкування й розвитку символічних «місць пам’яті» загалом і Заповідника, зокрема.

Генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський ознайомив учасників круглого столу з принципами формування й проблемними питаннями Биківнянського мартиролога, який на сьогодні містить понад 18 тис. прізвищ. За його основу  був взятий список осіб, розстріляних у Києві у 1937 – 1941 роках, отриманий від ГДА СБУ і доповнений результатами наукових пошуків співробітників Заповідника. На початковому етапі роботи довелось упорядковувати цей список, вилучаючи прізвища осіб, розстріляних в інших містах України, продубльовані прізвища, перевіряти правильність написання персональних даних репресованих. На сьогоднішньому етапі Биківнянський мартиролог потребує доповнення та додаткового копіткого вивчення, адже дослідникам доступні переважно документи Київської обласної трійки НКВС і частково Вищої двійки. Документи інших судових та позасудових органів, що ухвалювали розстрільні рішення або перебувають у Москві, або з різних причин слабко вивчені. Богдан Біляшівський проанонсував майбутній проект Заповідника – електронну базу репресованих, похованих на території колишньої спецділянки НКВС у Биківнянському лісі, розповівши детально про рубрики й позиції, які планується висвітлити.

Заступниця генерального директора Заповідника з наукової роботи Тетяна Шептицька охарактеризувала довготривалий шлях перетворення Биківні з території смерті у місце пам’яті. Спецділянка НКВС УРСР у Биківнянському лісі почала свій відлік діяльності з офіційного рішення Київської міської ради від 20 березня 1937 року про виділення землі для «спеціальних потреб» НКВС, а вже з середини липня, на думку істориків і за результатами роботи слідчої комісії Генеральної Прокуратури України, на цій території почали таємно ховати жертв сталінського терору.  Упродовж кількох десятиліть радянська влада приховувала злочини комуністичного режиму, видаючи фальшиві довідки про обставини і дати смерті репресованих, проголошуючи тіла, знайдені у Биківні, наслідками злодіянь «фашистських загарбників». Лише у 1989 році, завдяки діяльності громадських активістів, істориків, слідчих прокуратури правда про Биківнянську трагедію стала відомою суспільству. У 2001 році після створення Заповідника вшанування пам’яті жертв політичних репресій  набуло загально державницького значення й звучання.

Також у заході взяв участь Андрій Амонс, який відзначив важливість збереження пам’яті про людей, завдяки наполегливості яких у кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. досліджувалась справжня історія Биківні.

Депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк зазначив важливість проведення політики декомунізації в Україні, складовою якої він бачить не лише належне упорядкування місць пам’яті, а й визнання окупаційного характеру радянської влади. Саме у такий спосіб українці збережуть свою ідентичність і не дозволять повторення антилюдських злочинів на своїй землі.

Учасникам круглого столу були презентовані фотодокументальна виставка «Биківня – територія пам’яті» та короткометражний фільм «Щоденник Соловецької прощі» (режисер – Олесь Гриб).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *