25 лютого 2021 року співробітники НІМЗ “Биківнянські могили” зустрілись з учнями та викладачами “Київського державного коледжу туризму та готельного господарства”. Давні партнери Заповідника прослухали цикл лекцій, які охопили широке коло тем, що досліджують науковці установи.
Старший науковий співробітник Заповідника Тамара Бойко розповіла учням коледжу про репресованих художників-бойчукістів. Лекторка проаналізувала внесок у живопис і монументальне мистецтво представників школи М. Бойчука та охарактеризувала найвидатніші твори й об’єкти, зокрема, ансамблеві розписи, реалізовані ними у Києві, Харкові, Одесі упродовж 1920-1930-х: оздоблення Луцьких казарм у Києві (1919), Санаторію ім. ВУЦВК на Хаджи-бейському лимані в Одесі (1928), Будинку преси ім. М. Коцюбинського в Одесі тощо. Підкресливши свідому політику більшовиків, спрямовану на знищення української інтелігенції, Т. Бойко зосередила свою увагу на репресіях у середовищі художників того часу. За її словами, критика у пресі, нагінки по партійній лінії, звільнення з роботи, несприйняття більшовиками модерних пошуків бойчукістів і їх методики письма переросли в доноси, арешти й фізичне знищення митців. Окремо Т. Бойко охарактеризувала особливості архівно-кримінальних справ репресованих художників-бойчукістів, розглянувши висунуті звинувачення, методи роботи слідчих НКВС і подальші долі митців та їхніх родин. Вона підкреслила, що художники-бойчукісти були розстріляні на злеті своїх творчих сил і можливостей: М. Бойчук, В. Седляр, І. Падалка, І. Липківський – 13 липня 1937 року в Києві, С. Налепинська – 11 грудня 1937 року , М. Касперович – 7 травня 1938 року.
Перед майбутніми юристами з лекцією “Київські правники з Биківнянського мартиролога” виступив вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін. Він простежив загальні етапи становлення українського права від давнини до ХХ ст. й, зокрема, інституту адвокатури в Україні. Лектор зауважив, що функціонування юридичних факультетів, діяльність наукових шкіл і дослідницьких комісій були жорство переформатовані більшовицькою владою, яка основним принципом законодавства визначила т.зв. “революційну правосвідомість”. Нехтування класичними нормами права, правовий нігілізм, введення до законодавства терміна “контрреволюційний елемент”, скасування приватної практики, жорсткий партійний контроль, на думку В. Філімоніхіна, підготували серйозне підґрунтя для політичних репресій в державі загалом. Окрему увагу лектор акцентував на долях репресованих правників, розстріляних у Києві та похованих у Биківнянському лісі. Зокрема, В. Філімоніхін розповів про обставини арештів, особливості протоколів допитів С. Борисенка, Ф. Товстоліса, А. Крістера, Б. Язловського та інших.
Заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька прочитала лекції перед учнями коледжу різних спеціальностей про письменників Розстріляного відродження, які знайшли останній спочинок у Биківні. Вона розповіла про репресивну політику радянської влади щодо представників творчої інтелігенції, її форми й методи реалізації, а також підкреслила, що терор 1937-1938 років проти українських письменників був логічним продовженням антиукраїнської політики сталінського режиму та попередніх судових процесів і арештів. Учні почули про «процес СВУ», арешт М. Ялового і самогубство М. Хвильового і перші розстріли митців у 1934-1935 років. Потім Тетяна Шептицька поінформувала про особливості архівно-кримінальних справ репресованих літераторів часів Великого терору. Лекторка детально проаналізувала внесок у літературний процес та останні місяці життя – Майка Йогансена, Юрія Вухналя, Мирослави Сопілки, Юхима Ґедзя, Миколи Скуби, Володимира Юринця, Вероніки Черняхівської та ін. Зазначила, що крім фізичного знищення відомих українських літераторів, репресивна політика радянської влади також призвела до уніфікації письменницького життя 1930-х, ліквідації численних творчих спілок, організацій і часописів, впровадження методу соціалістичного реалізму як єдино правильного та збіднення духовного потенціалу народу.
Кожна з лекцій науковців Заповідника викликала неабияку цікавість з боку учнів, які ставили численні питання, а також демонстрували обізнаність у темі як сталінських репресій загалом, так і життя і творчого доробку окремих жертв з Биківнянського мартиролога.
