26 вересня 2019 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбувся меморіальний захід на пошану пам’яті Алли Горської – відомої художниці-шістдесятниці, провідної діячки правозахисного руху в Україні. Cпіворганізатором заходу виступило Українське незалежне видавництво «Смолоскип».
Заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька зазначила, що для Заповідника, окрім поширення інформації про жертв Великого терору в Україні, один із важливим напрямків діяльності є популяризація імен першовідкривачів Биківнянської трагедії, осіб, який в той чи інший спосіб були причетними до відкриття правди про колишню спец ділянку НКВС у Биківнянському лісі. До кола такий «лицарів духу» належала й Алла Горська, одна з організаторів і активна учасниця Клубу творчої молоді (КТМ) – неформального центру українського культурного життя в Києві 1960-х років. Тетяна Шептицька нагадала присутнім про легендарний візит до Биківнянського лісу членів КТМ – Василя Симоненка, Леся Танюка, Алли Горської. На початку 1960-х вони віднайшли це місце поховання жертв сталінського терору, встигли поспілкуватись із місцевими мешканцями та надіслали до Київської міськради листа з вимогою оприлюднити правду про масові поховання жертв репресій та облаштувати їхні могили. На жаль, радянська влада запит громадськості проігнорувала, проте активістами пильно зацікавились органи КДБ з усіма відповідними наслідками.
Олена Зарецька, художниця, онучка Алли Горської, виступаючи на відкритті пам’ятного заходу наголосила, що для родини загибель художниці стала величезною трагедією, а збереження, пролонгація пам’яті про неї – це те, що роблять і цінують всі, хто знав Аллу Олександрівну. Так само вона озвучила одну з версій, за якою вбивство А. Горської було опосередковано пов’язане зі спробами відшукати правду про Биківню.
Олена Лодзинська, завідувачка «Музею шістдесятництва», підкреслила, що в експозиції її музею Алла Горська – одна із найшановніших персонажів. Не переповідаючи біографічні моменти з життя мисткині, Олена Лодзинська пригадала написані у Биківні відомі рядки Василя Симоненка: «Ми топчемо і ворогів, і друзів, // О бідні йорики, всі на один копил. // На цвинтарі розстріляних ілюзій // Уже немає місця для могил…»
Вона також зауважила, що Лесь Танюк, розповідаючи про візит до Биківні, пом’якшував реакцію Алли Горської, вона не просто заплакала, її переповнював гнів і протест від побаченого, від того, що вона пересвідчилась на власні очі у цій трагедії. Олена Лодзинська подарувала Заповіднику фотоальбом, підготовлений «Музеєм шістдесятництва» до 90-річчя художниці на основі власних фондів і переданому родиною фотоархіву.
Олег Коцарев, поет, літературознавець, представник Українського видавництва «Смолоскип», зазначив, що Алла Горська була і є не лише символом бунту шістдесятників, їх небажання рухатись за течією, а й символом того, наскільки важко в тоталітарні часи давалося відновлення культурної пам’яті, історичних наративів. Свідченням наполегливих пошуків українського начала з боку Алли Горської та інших шістдесятників, на думку Олега Коцарева, були не лише цікавість до Биківні, до минулого, а й спроби вибудовували мости з поколінням «Розстріляного відродження», увага до етнографічної спадщини, народного мистецтва.
Сергій Пантюк, поет, видавець, громадський діяч, зауважив, що сучасних діячів української культури постать Алли Горської приваблює своєю неймовірною харизмою, внутрішньою силою. Він переконаний, що вкрай необхідно пам’ять про особистості такого рівня увічнювати не лише в спогадах і заходах, а й у художніх фільмах, відео-роботах, книжках тощо.
Володимир Прядка, художник-монументаліст, педагог, народний художник України, розповів про учнів Алли Горської, про її педагогічну діяльність у Республіканській художній середній школу імені Т. Г. Шевченка, наполягаючи на існуванні окремої власної мистецької школи Алли Олександрівни. Також Володимир Прядка поділився спогадами про Клуб творчої молоді, історію його створення, найактивніших учасників і найяскравіші заходи – від смолоскипної ходи до колядування. Окрему увагу він звернув на особистість Алли Горської, стиль її спілкування з колегами, дискусії щодо розвитку мистецтва з чоловіком – художником Віктором Зарецьким. Найскладнішою виявилась розповідь про загибель Алли Горської – Володимир Прядка озвучив відомі йому події того дня, версії вбивства, які фігурували в середовищі шістдесятників тощо.
Ігор Двигало, бард, автор пісень, один із координаторів «ШеФест-у» виконав декілька пісень на вірші Василя Симоненка, Василя Стуса.
Присутні поклали квіти до Пам’ятника репресованому на території Заповідника на пошану усіх закатованих, репресованих, депортованих у часи радянського тоталітаризму.
