До Дня пам’яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня (19 травня) Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили” разом із партнерами, презентував відеопроєкт, який у трьох відео детально та доступною мовою розповідає про обставини та наслідки Великого терору 1937-1938 років.
Спікерка проєкту заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.
Перший ролик присвячений Биківні – місцю масових поховань жертв Великого терору. Про те, як село під Києвом перетворилось на «полігон смерті» сталінського режиму.
Другий ролик присвячений тому, як радянська влада приховувала правду про масові репресії. Про те, що говорили родичам жертв Великого терору спецслужбісти та коли стало відомо про масові поховання у Биківні.
Перший ролик присвячений Биківні – місцю масових поховань жертв Великого терору. Про те, як село під Києвом перетворилось на «полігон смерті» сталінського режиму.
Другий ролик присвячений тому, як радянська влада приховувала правду про масові репресії. Про те, що говорили родичам жертв Великого терору спецслужбісти та коли стало відомо про масові поховання у Биківні.
Третій ролик присвячений жертвам Великого терору. Про те, кого і за якими звинуваченням знищувала радянська влада та імена яких видатних діячів поповнили сумнозвісний Биківнянський мартиролог.
Проєкт підготовлено за співпраці: Українського інституту національної пам’яті, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.
Над проєктом працювали: Тетяна Шептицька, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.
Відеомонтаж: Віталій Сударкін.
У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронний архів, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкритих джерел, приватних фотоархівів.