2 вересня 2019 року Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» відвідала група студентів із різних міст Швейцарії – Базеля, Цюріха, Берна, Фрібурга. Супроводжував групу український історик, доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України Георгій Касьянов. Молодих науковців об’єднує участь в ініціативі «Українознавчі студії в Швейцарії» (Ukrainian Research in Switzerland – URIS), реалізація якої здійснюється протягом 2017-2019 рр. Мета цієї ініціативи – розвиток україністики у Швейцарії, заохочення й підтримка молодих учених, сприяння у розбудові мережі університетських наукових досліджень з питань України.
Заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька прочитала для швейцарських колег оглядову лекцію-екскурсію, присвячену історії появи та функціонування таємної спецділянки НКВС УРСР у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу. Зокрема, йшлося про специфіку виконання в УРСР оперативного наказу №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів», т.зв. «ліміти», діяльність судових і позасудових органів тощо. Також Тетяна Шептицька розповіла про основні місця утримання й розстрілу заарештованих у Києві в період Великого терору та проаналізувала методи ведення слідства співробітниками радянських репресивних органів. Розповіла про спосіб поховання тіл жертв, які звозили у Биківнянський ліс вночі вантажними автомобілями «ГАЗ-АА», та висновки експертів, що більшість із жертв загинули від пострілу в потилицю або основу черепа. Тетяна Шептицька зазначила, що сьогодні на стінах пам’яті Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років вибито прізвища 18,5 тис. осіб, яким були винесені вироки в Києві і які поховані в Биківні, проте пошук і встановлення імен репресованих триває.
Більш детально Тетяна Шептицька ознайомила швейцарських студентів із процесом пошуку й відкриття правди про Биківню. Також поінформувала про діяльність різних урядових комісій, що вивчали поховання у Биківнянському лісі. Окремо Тетяна Шептицька згадала тих громадських активістів, істориків, журналістів, родичів репресованих, які домагалися від влади оприлюднення правди про Биківню, відкриття архівів, належного пошанування жертв, організовували перші мітинги чи Дні пам’яті (М. Лисенка, С. Кисельова, А. Луковського). На останок відвідувачі Заповідника ознайомились із науковою та виставковою діяльністю установи.
Як фахівців, що спеціалізуються на вивченні історії Східної Європи, швейцарських студентів найбільше зацікавили практики комеморації трагічних сторінок української історії ХХ ст., гендерна стратифікація жертв політичних репресій, представлених у Биківнянському мартирологу, а також формати співпраці Заповідника із закладами культури аналогічного профілю.
