Адвокатура в СРСР перебувала під серйозним державним контролем і керуванням, відтак її представники не лише не вступали в юридичне протистояння з радянськими репресивними органами, а й дуже часто самі ставали жертвами переслідувань, утисків, засудження і беззаконня.
Адвокат, захисник, юрисконсульт Ілля Прокопович Костенко народився у 1893 році в с. Білашки Тальнівського району Черкаської області. До 1917 року працював на посаді секретаря народного судді Першої дільниці Києва. У 1920 році перейшов на роботу до київської міліції і пробув там до 1923 року. У 1924 році отримав вищу юридичну освіту, а упродовж 1923 – 1927 років працював у різних судових органах.
У 1927 року Ілля Прокопович став працювати адвокатом у Київській колегії захисників. Вже через рік після його роботи адвокатом наркомат юстиції УСРР своєю постановою від 12 вересня 1928 року «Про реорганізацію колегій захисників» повністю ліквідував приватну адвокатуру. Наступні роки адвокатської діяльності Іллі Костенка проходили в умовах постійно зростаючого тиску радянської влади на інститут адвокатури з метою її повного підкорення. Вже у наступному 1929 році згідно з новим Положенням, затвердженим наркоматом юстиції УСРР про колективні форми роботи захисників, адвокати могли надавати юридичну допомогу виключно через консультації, а здійснювати захист у суді лише за наявності спеціального ордеру від юридичної консультації чи президії колегії. Ця монополія колегій адвокатів на надання юридичної допомоги проіснувала в Україні до кінця 1992 року. Іншим негативним наслідком подібних нововведень влади стало суттєве зменшення кількості захисників: якщо у 1929 році в УСРР працювало 3 197 адвокатів то у 1931 році їх залишилось всього 1 884 особи. Єдиним позитивним моментом для них став дозвіл на роботу юрисконсультами за сумісництвом. Щоб забезпечити собі прожиття і заробіток Ілля Костенко став працювати за сумісництвом юрисконсультом у міській житловій кооперації (1930 – 1933), ВУАН (1933 – 1935) та до свого арешту – у наркоматі землеробства УРСР.
Іллю Костенка заарештували 5 лютого 1938 року співробітники контррозвідувального відділу Управління держбезпеки УРСР за звинуваченням у зв’язках із агентом німецької розвідки та передачі йому шпигунських матеріалів. Насправді сфальшоване звинувачення НКВС проти І. Костенка ґрунтувалось лише на тому, що у його дружини Анни була двоюрідна сестра Маргарита Карлівна Краус, яка проживала у Німеччині й одного разу в середині 1920-х років надіслала листівку сестрі.
Постановою Особливої трійки при НКВС УРСР по Київській області від 28 вересня 1938 року у порядку виконання наказу НКВС СРСР № 00606 Іллю Прокоповича Костенка засудили до смертної кари і розстріляли 23 жовтня 1938 року у Києві. Реабілітований у 1989 році.
Валерій Філімоніхін
