У біографії Костянтина Еммануїловича Францеско змінювалися міста і професії. Але навряд чи скромний грек, прибувши до Російської імперії задля кращого життя, здогадувався, що його чекатиме доля багатьох співвітчизників, розстріляних у результаті проведення т.зв. «грецької операції НКВС». А «провиною» в очах радянської влади стане просто факт самого походження чоловіка.
Костянтин Францеско народився у 1893 році у Туреччині на острові Калімнос (нині – Грецька Республіка). Походив із родини селян, відтак освіту здобути не зміг, мав лише початкову. Тринадцятирічним хлопцем, у 1906 році, переїхав до Росії, влаштувавшись до Малліса, власника магазину та їдальні. З 1910 до 1923 років – Костянтин працював кухаром у різних їдальнях м. Петрограда (нині – Санкт-Петербург, РФ). З 1923 року Костянтин Францеско уже мешкав у Києві, змінивши професію. Зокрема, він працював у Артілях і на взуттєвій фабриці «Шкірутіль». Недовгий період часу, у 1933-1934 роках, навіть мав свою майстерню з пошиття дитячого взуття. На момент арешту працював приймальником на взуттєвій фабриці «Шкірутіль» у м. Києві.
Костянтина Еммануїловича заарештували 3 січня 1938 року, звинувативши у шпигунській діяльності на користь Греції (ст. 54-6 КК СРСР). В архівно-кримінальній справі К. Францеско зазначений перелік речей, які вилучили під час обшуку, проведеного 4 січня 1938 року, а саме: паспорт, союзний квиток, військовий квиток, членський квиток, облігації на загальну суму 1 195 карбованців. Також у цей день відбувся опис майна чоловіка у квартирі, де він мешкав із дружиною. Доволі стислий опис, який свідчить про скромне життя родини: шафа, буфет, диван, стіл розкладний, швейна машинка «Singer». Відомостей про вилучені «речові докази» у архівно-кримінальній справі Францеско немає.
Цікаво, що першим допитом у справі фігурує допит Діакоса Георгія Юхимовича від 17 грудня 1937 року, який зазначає, що в 1937 році завербував для шпигунської і фашистської діяльності 4 осіб, серед яких був нібито і Францеско.
Костянтина Еммануїловича співробітники НКВС допитували двічі. Під час першого допиту 4 січня 1938 року чоловік відкинув усі звинувачення. Того ж дня відбулася очна ставка між Г. Діакос і К. Францеско, під час якої Костянтин чомусь підтверджує факт «вербовки», але зазначає, що жодних завдань від Г. Діакоса отримати не встиг. Ймовірно, НКВСники тортурами «посприяли» тому, аби чоловік зізнався у злочинах. Другий допит від 5 січня 1938 року не містить жодної інформації, крім підтвердження свідчень на очній ставці. Інших допитів не було, хоча Костянтин Еммануїлович провів у в’язниці НКВС – 54 дні. Костянтина Францеско розстріляли у Києві 25 лютого 1938 року, разом із кількома десятками місцевих греків.
Реабілітовано Костянтина Еммануїловича 25 квітня 1989 року на підставі дії ст. 1 Наказу Президіума Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи з відновлення справедливості у відношенні жертв репресій, що мали місце у період 30-40-х і початку 50-х років».
Наталія Амонс
