Марко Григорович Віленський належав до плеяди найбільш шанованих київських адвокатів, які набули професійного досвіду ще до більшовицького перевороту 1917р. Відомо, Марко Григорович брав участь у низці гучних всеросійських судових процесів, зокрема, з 1903 до 1919 року як адвокат долучався до таких відомих справ, як «Кишинівський погром», «Київської Ради робітничих депутатів», Кренцберга та «справи Бейліса».
Проте народився Марко Віленський не в Україні, а в м. Кутаїсі (нині – Грузія) у 1881. Коли хлопчику минуло три роки, батьки переїхали до Києва. У 1891 р. Марко вступив до 4-ї київської гімназії, а після її завершення у 1899 році – на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. У 1903 році як випускник поважного закладу вступив до київської спільноти помічників присяжних повірених.
У 1918 з денікінцями Марко Віленський виїхав із сім’єю до Тифлісу (Грузія), а звідти – до Берліну, де й мешкав до 1926 р. Повернувшись до СРСР відновив свою адвокатську практику, але вже у грудні 1928 Київський окружний відділ ДПУ заарештував правника за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини. Оскільки, за його словами, у Берліні він активно співпрацював з радянським Повпредством, адвокату вдалось переконати слідчих у своїй невинуватості. У березні 1929 року Марка Віленського звільнили з-під варти, а через півроку він став членом Київської обласної колегії оборонців, де й пропрацював до свого арешту у 1937 р.
Марка Григоровича удруге заарештували 30 травня 1937 р. При обшуку співробітники НКВС вилучили 7 нотатників із записами, вірші на 6 сторінках, особисте листування, теки з архівними матеріалами процесів. Звинувачення було доволі типовим для періоду Великого терору. Марку Віленському інкримінували те, що у 1926 р. у Берліні, за пропозицією меншовиків та есерів, він погодився по поверненню до Радянського Союзу проводити контрреволюційну роботу, а з 1936 року став активним учасником есерівської контрреволюційної терористичної організації, яка мала на меті зірвати майбутні вибори Верховної Ради. Виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР 2 вересня 1937 року засудила Марка Григоровича Віленського до розстрілу. Наступної ночі його розстріляли у підвалах в’язниці наркомату внутрішніх справ УРСР (колишній «Жовтневий палац»). Реабілітовано відомого адвоката у 1956 р.
Валерій Філімоніхін
