У СРСР як тоталітарній державі поняття індивідуальної безпеки було відсутнє. Будь-хто з громадян, незалежно від віку, статі, професії, національності, міг опинитися у колі «неблагонадійних», «підозрілих», «нелояльних», а то й взагалі позбутися життя за найменші «провини», через необережне слово або навпаки «пильне вухо» сусідів. Так, власне, і сталося з домогосподаркою Анастасією Кінг, розстріляною у Києві в грудні 1937 року.

Чому співробітники НКВС зацікавились 63-річною жінкою, яка, вочевидь, ніколи й ніде не працювала? Принаймні, вона сама зазначала, що і до 1917 і після 1917 року перебувала на утриманні чоловіка, поки не розлучилась із ним. На жаль, архівно-кримінальна справа Анастасії Станіславівни містить вкрай мало відомостей, аби спробувати відтворити повністю перипетії її долі.

Різночитання починаються уже з факту народження Анастасії Станіславівни. В анкеті арештованого записано, що вона з’явилась на світ 2 травня 1874 році у м. Коростишів на Житомирщині. У протоколі першого допиту маємо вже іншу інформацію – 1876 рік і с. Вільня Коростишівського району. Другий варіант, імовірно, є реалістичнішим, зважаючи на згадку про батьків – заможних селян, що володіли 6-7 га землі, 2 конями й 2 коровами. За іншою версією – Анастасія Станіславівна походила з дворянського роду. Відомостей про здобуття освіти немає, крім стислого формулювання «малограмотна». Мешкала Анастасія Станіславівна в Ірпені у власному дерев’яному будиночку з 3-х кімнат і кухні.

Анастасію Кінг заарештували 17 листопада 1937 року, звинувативши в проведенні контрреволюційної націоналістичної пропаганди, вилучивши при обшуку паспорт, різні довідки й фотографії та бінокль без одного скельця (!). В архівно-кримінальній справі Анастасії Кінг наявні два протоколи допитів за 19 листопада 1937 року. На допитах Анастасію Станіславівну звинуватили в приховуванні своєї національності, візитах до Консульства Польщі в Києві та проведенні у своїй квартирі антирадянських розмов про захоплення поляками України та кінець радянської влади. На перший закид жінка відповіла: «Так, батько мій і мати були поляками, а я вважаю себе українкою, тому що народилась в Україні… Мети жодної не переслідувала, називаючи себе українкою». Щодо усіх інших звинувачень, які співробітники НКВС підкріпили словами свідків, зокрема, Миколи Мацело, квартиранта Анастасії Станіславівни, жінка була категоричною: «…винною себе не визнаю, жодної антирадянської агітації я не проводила…».

Розстріляли Анастасію Кінг 10 грудня 1937 року на підставі рішення вищої двійки, назавжди зберігши в архівних документах неправильне написання прізвища. У 1958 році її справу на прохання сина Романа Кінка ретельно перевірили й передопитали свідків. І той самий «квартирант» показав наступне: «Я особисто не чув від неї антирадянських висловлювань. […] В листопаді 1937 Кінг була арештована НКВС. Тоді я був викликаний і мені було запропоновано підписати вже написані від мого імені свідчення. Я підписав ці свідчення не читаючи. Хто з працівників НКВС написав ці свідчення – не знаю. Серед них був слідчий на прізвище Сочненко(?). Він кричав і погрожував, щоб я підписував, і я підписав».

Анастасія Кінк реабілітована у 1958 році за відсутністю складу злочину.

Тетяна Шептицька

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *