Більшовицька модель держави явила світу чимало прикладів аморальності та антигуманності. Серед них найганебнішими були репресії проти жінок і дітей. Гендерна політика в СРСР була спрямована на встановлення рівності чоловіків і жінок у всіх сферах життя. Й. Сталін та його оточення, формально засвідчивши у Конституції рівність обох статей, вважали за можливе так само однаково карати за «антирадянські злочини» не лише чоловіків, а й жінок. Найбільших репресій жіноче населення зазнало у період Великого терору 1937-1938 років.
Юлія Василівна Боричевської-Лемлейн народилась 20 жовтня 1897 року у Севастополі, за національністю росіянка, мала дворянське походження. До серпня 1936 року проживала в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, РФ) з чоловіком та семирічним сином Дмитром. Зважаючи на слабке здоров’я дитини й негаразди у родині, покинула чоловіка і переїхала до Києва. Влаштувалась працювати до Київського дослідного інституту садівництва (з 1930 р. – Всесоюзний дослідний інститут плодового та ягідного господарства) художницею, квартиру винаймала неподалік місця роботи на «Мишоловці» – дачному селищі на околиці Києва.
На той час серед певної частини суспільства існувало захоплення містичними практиками. Юлію Василівну приваблювала теософія. Серед її київських знайомих була родина лікарів Зданевичей, які поділяли її захоплення окультними ідеями. Проживали Зданевичі на одній вулиці з Юлією Василівною, що надавало можливість часто зустрічатись і спілкуватись на теософічні теми та спільно проводити сеанси з окультизму. Пані Юлія не приховувала своїх захоплень і навіть намагалась залучати до їх товариства нових членів, що стало фатальною помилкою і, зрештою, призвело до її арешту органами НКВД. Більшовицькою владою захоплення містикою сприймалось як контрреволюційне явище, оскільки походило з дореволюційних часів і було поширене серед вищих верств тодішнього суспільства. Загалом в СРСР нещадно каралось і вважалось контрреволюцією будь-яке відхилення від комуністичної ідеології.
22 листопада 1937 року Юлія Василівна Боричевська-Лемлейн була заарештована ІІІ відділком УГБ НКВД УРСР (ордер № 1086 від 22.11.1937р.) за обвинуваченням у належності до «контрреволюційної містичної організації» (ст. 54-4 та 54-11 КК УРСР) і доправлена до Лук’янівської в’язниці. На момент арешту пані Юлія вже втратила роботу і підробляла малюванням портретів вождів разом із колишнім колегою, художником Денисовим. Під час арешту вилучили особисті нотатки, зокрема із теософії. Перший допит, відповідно до матеріалі архівно-кримінальної справи, відбувся 23 листопада 1937 року, на якому Юлія Володимирівна надала прізвища своїх київських знайомих, у т. ч. Орлова М.М., котрий уже був заарештований органами НКВД як «видный масон» і 17 листопада 1937 року він уже надав свідчення органам НКВД про причетність Боричевської-Лемлейн до «контрреволюційної містичної організації». Наступні два допити Юлії Василівни відбулися 25 листопада та 1 грудня 1937 року, на яких вона підтвердила всі обвинувачення, висунуті слідчими. Слабкій жінці було несила протистояти досвідченим слідчим НКВД.
Обвинувальний висновок щодо звинувачення Ю.В. Боричевської-Лемлейн у «наданні допомоги міжнародній буржуазії для здійснення ворожої проти СРСР діяльності через містичну ідеологію у своєму оточенні та організацію контрреволюційної діяльності» надали на розгляд двійки.
За постановою НКВД СРСР і Прокурора СРСР № 590 від 21 грудня 1937 року Ю. В. Боричевську-Лемлейн було засуджено до розстрілу. Вирок виконали 26 грудня 1937 року в Києві.
Привертає увагу та обставина, що Ю. В. Боричевську-Лемлейн розстріляли на виконання оперативного наказу НКВД СРСР № 00485 від 11.08.1937 р., який передбачав репресії проти громадян польської національності, але польського коріння вона не мала.
Реабілітували жінку у 1989 році.
Тамара Бойко.
