11 травня 2017 р. у виставковій залі Запорізького обласного краєзнавчого музею відбулось відкриття фотодокументальної виставки «Слово, обірване у Биківні» – спільного проекту Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського незалежного видавництва «Смолоскип».
Цим відкриттям фактично започаткована програма співпраці між Заповідником і Музеєм-заповідником «Садиба Попова», котра має поширитися на музейні заклади Запорізької області, в яких передбачається показ виставок, присвячених добі масових політичних репресій 1937 – 1941 років, з метою найширшого інформування суспільства про механізми реалізації, винуватців і жертв більшовицького терору.
У вступному слові директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовський підкреслив, що відкриття виставки є знаковим прикладом взаємодії між закладами сфери культури Києва і Запоріжжя. Знання трагічних сторінок української історії, особливо періоду «Великого терору», розуміння масштабів тих втрат, що їх зазнала українська культура та суспільство, на його думку, не лише допомагатиме в розумінні реалій 30-х років, а й сприятиме процесам національного самоусвідомлення.
Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський підкреслив, що Биківнянський мартиролог представлений десятками тисяч прізвищ репресованих, розстріляних у внутрішніх в’язницях НКВС УРСР у Києві та похованих на території Биківнянського лісу. З-поміж них чільне місце посідають видатні діячі українського мистецтва, науки, освіти. Презентована у Запоріжжі виставка «Слово, обірване у Биківні» – покликана розповісти про Биківнянську трагедію крізь призму людських доль, зокрема, літераторів. Письменники покоління «Розстріляного відродження» представляють абсолютно різні стильові напрямки та життєві стратегії, бо серед них були як аполітичні митці, так і ті, хто допомагав встановленню й укріпленню радянської влади в Україні, ті, хто зажив слави ще за життя, і ті, хто робив у літературі перші кроки. Абсурдні звинувачення у шпигунстві, терористичній діяльності, антирадянській агітації, фактично нічим не підтверджені, поклали кінець як їхнім кар’єрам, так і їхньому життю. Виставка побудована в значній мірі на основі матеріалів архівно-кримінальних справ розстріляних літераторів.
Заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи Тетяна Шептицька звернула увагу присутніх на символічність назви виставки, адже слово митців, яке було для них робочим інструментом і сферою професійної діяльності, часто ставало предметом звинувачень, як наприклад, у випадку з М.Йогансеном, О. Соколовським. Радянська тоталітарна система доклала максимальних зусиль, аби знищити українських письменників морально, ламаючи через систему допитів, фізичних тортур і психологічного тиску, вибиваючи свідчення на самих себе і колег по перу. Ця ж система знищила їх фізично і намагалась стерти про них пам’ять, забороняючи твори, викреслюючи з навчальних програм і курсів, даючи брехливі відомості про обставини смерті. Проте знайдені і представлені на виставці матеріали не лише дозволяють відтворити останні кроки у вічність представників «Розстріляного відродження», а й засвідчують незнищенність українського художнього слова.
Директор Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» Валерій Стойчев подякував авторам виставки і висловив сподівання на продовження співпраці між музейними закладами Києва та Запоріжжя, а також проанонсував подальші маршрути виставки Запорізькою областю.
