5 березня 2026 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбувся захід із вшанування пам’яті жертв Катинського злочину. Саме 5 березня 1940 року політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення про знищення близько 22-х тисяч польських громадян – офіцерів, поліцейських, прикордонників, представників інтелігенції: чиновників, лікарів, вчителів, юристів, – які утримувались у Козельському, Старобільському, Осташковському спецтаборах НКВД для військовополонених, а також у тюрмах Києва, Харкова, Херсона та Мінська.
У спільному вшануванні Україною і Польщею пам’яті жертв Катинського розстрілу взяли участь польські й українські високопосадовці, духовенство, представники польської громади в Україні та ЗМІ. Офіційну делегацію Республіки Польща представляли: Голова Управління у справах ветеранів війни та жертв репресій Республіки Польща Лех Парелл, заступник Державного секретаря Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща Марек Кравчик, Тимчасово повірений у справах Республіки Польща в Україні Пьотр Лукасевич, Консул Посольства Республіки Польща в Києві Павел Овад, директор Польського інституту в Києвї Ярослав Гогун, представники дипломатичного корпусу. З української сторони до вшанування пам’яті загиблих долучилися: заступник міністра культури України Іван Вербицький, Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, Посол з особливих доручень МЗС України Марко Шевченко, начальник відділу патріотичного виховання Департаменту вшанування та пам’яті Міністерства у справах ветеранів України Кирило Дороленко. Заповідник представляли: перший заступник генерального директора – в.о. генерального директора НІМЗ «Биківнянські могили» Богдан Нетреба, учений секретар Валерій Філімоніхін, начальник відділу науково-освітньої, організаційної та памʼяткоохоронної роботи Микола Бривко, наукові співробітниці Наталія Амонс та Ірина Зінченко.
Після виконання державних гімнів України та Польщі промову виголосив Лех Парелл. Він згадав жертв сталінських репресій та зазначив: «Стоячи на цій землі, ми вшановуємо не лише польських офіцерів та представників еліти, а й усіх жертв радянського варварства, похованих у Биківні. Пам’ятати про них – наша відповідальність. Це слугує застереженням від тоталітаризму та зневаги людського життя. Але це також є джерелом сили і надії, бо показує, що попри найретельніше приховування, правда зрештою перемагає».
Пьотр Лукасевич підкреслив, що польський та український народи знають, яку високу ціну доводиться платити за свободу, і це взаємне розуміння болю та кривд, які вчиняв протягом століть російський імперіалізм, об’єднує наші народи. «Ми часто повторювали пацифістичні слова: “Ніколи більше війни”, –зауважив він. – Але в той же час, коли Україна дає відсіч російській агресії, ми, поляки, українці, литовці та інші, кажемо: “Ви більше не відбудуєте свою імперію, не будете нав’язувати своєї долі, не будете нас вбивати, і ми ніколи не дозволимо забути ваші звірства!”».
Марек Кравчик звернув увагу на те, що всі військові цвинтарі невпинно волають про важливість миру, адже вони дозволяють наочно усвідомити, наскільки жахливою є війна, скільки людських життів вона поглинає. «Катинські цвинтарі, – додав він, – є застереженням і промовистим нагадуванням про те, на які злочини здатна комуністична система».
Віктор Єленський у своїй промові виголосив: «Ми стоїмо на місці величезного злочину… Це місце, як і 18 інших величезних поховань на території України, історики називають місцем великого інтернаціоналу поляків, українців, євреїв – усіх тих, кого замордував радянський імперіалізм… Цей злочин не є відплаченим, і він не може вважатися відплаченим, допоки автори цього злочину вихваляються у російських підручниках історії». Він також підкреслив, що сьогодні українські чоловіки й жінки воюють за правду і за збереження пам’яті про тих, хто спочиває в цьому некрополі, й додав, що Україна відчуває підтримку своїх друзів у всьому світі.
Іван Вербицький зазначив, що пам’ять про жертв радянських репресій є спільною для українського та польського народів. Він наголосив, що російський імперіалізм у різних його проявах – царському, більшовицькому, путінському – намагався знищити прагнення наших народів до свободи: «Так само як у минулому створювалися “катинські списки” для знищення поляків, у новітній історії росіяни складали подібні списки для ліквідації українців». За словами Івана Вербицького, сьогодні українці особливо гостро відчувають цей біль, адже російська агресія знову забирає життя людей, тому спільна пам’ять і партнерство між Україною та Польщею є важливими для протистояння цій загрозі та для незалежного майбутнього обох народів.
Олександр Алфьоров у своєму виступі зауважив: «На цій землі відбулася страшна помста російського уряду, який не пробачив польсько-українського союзу, який розбив російську армію у 1920 році. Вони не пробачили це тоді, не можуть пробачити це зараз. Ця кривава помста триває і сьогодні на території України. Лише Богові відомі імена тих, хто похований у Биківні. Наша справа як нащадків – відновлювати й пам’ятати імена. Минулого року УІНП знайшов та реабілітував ще 22 громадянина Польщі. Ми продовжуємо цю роботу, тому що наша справа – дати спокій тим безіменним та закатованим громадянам і тодішньої України, і тодішньої Польщі, які спочивають тут. Вічна пам’ять невинно убієнним жертвам, які полягли від російської зброї у XX столітті».
Богдан Нетреба нагадав про основні віхи Катинського розстрілу і підкреслив: «Біда принесена на червоних комуністичних багнетах – це основа того, на чому поляки та українці повинні будувати порозуміння заради майбутнього. Свого часу Папа Римський Іван Павло II, звертаючись до поляків та українців, сказав мудрі слова: “Те що нас єднає, більше за те, що нас розділяє”. Катинь і Биківня показують, що нас єднає спільна пам’ять та шана до загиблих, а також спільний ворог – імперіалістична Москва».
Наприкінці церемонії представники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій провели спільний молебень, відбулося покладання вінків і квітів до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937 – 1940 років. Після церемонії у Биківні в Посольстві Республіки Польща в Києві відбулась особлива подія: голова Управління у справах ветеранів війн та жертв репресій Республіки Польща Лех Парелл вручив медалі «Pro Patria» особам, які зробили вагомий внесок у збереження пам’яті про жертв комуністичних злочинів і зміцнення польсько-українських дружніх відносин. Серед відзначених високою нагородою – Перший заступник генерального директора – в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Нетреба та учений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін.
Фото – НІМЗ “Биківнянські могили”, Посольство Республіки Польща у Києві, Związek Polaków Ukrainy.
