30 березня 2017 року співробітники Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» провели захід, присвячений пам’яті громадського діяча, історика, багаторічного дослідника Биківнянських поховань, автора кількох десятків публікацій та книжок «Биківня: злочин без каяття» (1996), «Биківня – наш вічний біль» (1999) – Миколи Григоровича Лисенка.
6 березня 2017 Миколі Лисенку виповнилось би 90 років. Історія його родини у багатьох моментах суголосна із тими переслідуваннями, яких зазнавали українці в часи радянського тоталітаризму. На початку 1930-х сім’ю Лисенків репресували як «куркулів», половина членів родини загинула на засланні у Сибіру та Казахстані. Сам Микола Григорович у післявоєнний час здобув освіту економіста-аграрника, але кандидатську дисертацію так і не захистив. Працював на різних посадах у Києві, Броварах, Тунісі, Алжирі. Проте його цікавили не лише сільськогосподарські питання, а й проблеми української мови, історичної пам’яті, національної самосвідомості. Після виходу на пенсію в житті Миколи Лисенка почався інший етап, який був безпосередньо пов’язаний із відкриттям таємниці Биківнянських могил. І цю тему він не полишав до кінця свого життя.
Науковці Заповідника відвідали його могилу на кладовищі у м. Бровари. Генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський у своєму виступі підкреслив, що завдяки подвижницькій праці Миколи Лисенка не лише правда про жертв масових політичних репресій 1930-х – 1940-х років у Києві та області стала відомою громадськості, а й з’явились перші книги про Биківнянську трагедію. Він був одним із фундаторів Українського товариства «Меморіал» (в останні роки — почесним головою), членом «Товариства політв’язнів та репресованих». Дієвість, активна громадянська позиція, уміння завершувати справи – такими рисами характеру відзначався Микола Лисенко, тому, відкинувши спокійне життя на пенсії, став одним із тих великих достойників, які не лише вимагали від влади припинити фальсифікації на тему Биківні, належно пошанувати усіх жертв НКВС, а й пропонували свої проекти розвитку й діяльності Заповідника.
Заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька зауважила, що Заповідник прагне гідно вшанувати пам’ять тих громадських діячів, журналістів, істориків, митців, які були причетні до встановлення правди про колишню спецділянку НКВС УРСР у Биківнянському лісі. Напрацювання Миколи Лисенка з позицій сучасних відомостей про Биківню залишаються вагомим джерелом для дослідників, адже саме в його книжках були оприлюднені перші прізвища репресованих, похованих у Биківні, подані свідчення місцевих мешканців про те, що відбувалось у Биківнянському лісі у 1930-х роках.
Учасники заходу поклали квіти на могилу М. Лисенка та запалили поминальні лампадки.
