Виставка «Алла Горська. Боривітер», що експонувалась в Українському Домі з 10 березня до 28 квітня цього року, створила потужний резонанс у суспільстві. Величезна кількість людей, які відвідували виставку протягом майже двох місяців, отримали унікальну можливість наживо побачити твори художниці, дізнатись про її життєвий шлях, відчути магнетичну ауру гурту шістдесятників, доторкнутись до теми вбивства мисткині та пов‘язаної з ним родинної трагедії. Виставковий простір Українського Дому перетворився на всесвіт Алли Горської, в якому буквально відчувалась її присутність.
Особливе місце на виставці було відведено темі Биківнянської трагедії. Лаконічне чорно-біле відео, зняте у Биківнянському лісі взимку 2024 року, дозволило відвідувачам прожити події далекого 1962 року, коли Лесь Танюк, Алла Горська і Василь Симоненко відвідали Биківнянські могили, а також відчути себе безпосередньо «всередині кадру». Єдина вітрина у цьому затемненому залі стала щемливою нотою, яка резонувала з текстами на стінах. Розкладені рядочками ґудзики, різного розміру і, явно, різні за призначенням – для пальто, сукні, штанів, білизни – асоціювалися з людьми, що колись защіпали їх на власному одязі. В анотації до вітрини – коротко про те, що ґудзики знайдені у групових могилах під час пошуково-ексгумаційних робіт на території колишньої «спецділянки НКВС» у Биківнянському лісі. Безвідносно до того, чи знали люди про цей факт, чи довідались про нього лише зараз, одного погляду на вітрину з ґудзиками було достатньо, аби відчути глибину цієї трагедії – віддаленої у часі, але такої близької тепер, коли українці виборюють своє право на власну державу, право на гідність і свободу, право на відсутність загрози бути вбитими і похованими у безіменних могилах.
Феноменальна відвідуваність виставки «Алла Горська. Боривітер» показала, що саме сьогодні ми як ніколи потребуємо усвідомлення, що боротьба шістдесятників за український вибір не минула марно. Сила особистості Алли Горської відчувалась на кожному сантиметрі виставкового простору, її голос звучав потужно і впевнено. Для багатьох цей досвід став унікальним, декого він спонукав до висловів щирої вдячності й вшанування пам’яті. Біля світлини Алли Горської в атриумі Українського Дому люди покладали квіти. Як на вівтарі, квіти з’явились і на вітрині з ґудзиками із Биківнянських могил.
