Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань – використовувався органами НКВС УРСР упродовж 1937-1941 років. Експерти, що досліджували останки жертв, свідчать про те, що більшість із них загинули від пострілу в потилицю або основу черепа. Тіла людей закопували завжди в одязі, разом із речами, іноді документами й дрібними грошима, які були при них, і неодмінно засипались вапном.
Розстрілювали людей переважно за сфальсифікованими справами, звинувачуючи їх у: 1) антирадянській агітації та пропаганді, 2) шпигунстві, 3) участі в контрреволюційних націоналістичних організаціях. Обвинувальний висновок в основному формулювався на основі зізнань (самообмовляння) заарештованого. Наразі доведено, що чимало слідчих НКВС використовували тортури, методи фізичного тиску для отримання свідчень або підробляли матеріали справ.
Під час реабілітаційних процесів у 1950-х – 1960-х рр. та наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. більшість розстріляних осіб із Биківнянського мартиролога були реабілітовані за відсутністю складу злочину.
Биківнянські могили – братські, але не безіменні!
