Влада СРСР любила виголошувати гасла про дружбу народів, але на практиці керівництво країни підозрювало представників інших національностей у нелояльності, шпигунстві, диверсіях та інших зловорожих намірах. Відтак, у період Великого терору НКВС організував і провів серію т.зв. «операцій за національними лініями», під які потрапити різні люди, деякі просто по факту свого народження на тій чи іншій території. Однією з потужних і кількісних за цифрою жертв вважається «польська операція НКВС», проведення якої було започатковано оперативним наказом НКВС СРСР № 00485 від 11.08.1937 р. Одним із репресованих за цим наказом був і Федір Лазарчик-Буряк – селянин, мешканець УРСР, поляк за походженням.
Федір Лазарчик-Буряк народився 24 серпня 1895 року в с. Липовець Львівського воєводства у великій селянській родині. У 1915 році разом із друзями-односельцями виїхав до Львова, а потім до Києва. Працював на воскобійному заводі, у пивоварні, візником. У 1916 році на запрошення односельця перейшов працювати кучером до маєтку поміщика Горварда у Гребінківському районі. Там познайомився з майбутньою дружиною – Килиною Буряк, і згодом молодята переїхали до с. Мар’янівка Хабненського району (з 1935р. – Кагановичський, нині – Поліський район) на Київщині. Вступив до колгоспу «Червона армія» с. Шкнева. Працювали з дружиною важко, а жили бідно. У 1932 році за невиконання плану з хлібозаготівлі у родини конфіскували майно та ув’язнили Федора Андрійовича на 7 місяців, у 1934 р. – на 8 місяців, у 1935 р. – на 1 рік за розкрадання колгоспного майна. Зважаючи на тяжке життя, Федір намагався повернутись на батьківщину, навіть звертався до Польського консульства у Києві щодо отримання польського підданства, але отримав відмову.
Заарештований 04.12.1936 року Кагановичським райвідділом НКВС УРСР за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації та шпигунстві на користь Польщі. Перший допит, на якому інкримінували зв’язки з польським консульством, переривався пізно вночі і продовжувався фактично кілька днів – з 5 по 7 грудня 1936 року. Допити проводив особисто начальник Кагановичського райвідділу НКВС лейтенант держбезпеки Стукановський. Другий допит відбувся 08.12.1936, третій – 22-23.12.1936, четвертий – 30-31.12.1936. Федір Лазарчик-Буряк уперто не визнавав обвинувачень. І лише на п’ятому допиті (2-3 січня 1937 року) його зламали – Лазарчик-Буряк почав надавати «потрібні» свідчення і визнав себе польським шпигуном. А вже 10 січня, зважаючи на стан здоров’я, Федора Андрійовича перевели до психіатричної лікарні у Києві й слідство призупинили. Майже півроку його утримували у лікарні, але у травні повернули до тюрми у м. Кагановичі. Слідство поновили, але допитів більше не проводили: людина із порушеною психікою для слідства стала нецікавою.Проте 2 липня 1937 року відбулась надзвичайна подія: Ф. Лазарчик-Буряк намагався втекти з-під варти. Це був вчинок відчаю і великого бажання жити. Йому вдалось втекти і пробігти вулицею 500 метрів свободи. На жаль, Федора Андрійовича затримали і перевели до Київської тюрми НКВС.
Позасудовим органом – вищою двійкою Федір Лазарчик-Буряк був засуджений до вищої міри покарання за ст. 54-6, 54-10 КК УРСР. Розстріляний 23 вересня 1937 року в Києві. Реабілітований у 1989 році.
Тамара Бойко
