«… З усіх цінних капіталів, наявних у світі, найціннішим і найвирішальнішим капіталом є люди…». Саме так говорив Й. Сталін у своєму виступі 4 травня 1935 року. Але чи насправді радянська влада цінувала неординарних людей, людей, які мислили і могли відстоювати свої думки? Відповіддю на це запитання є Великий терор 1937-1938 років. Проте репресії сталінського режиму не припинились у 1938 році, а як постійна ознака більшовицької влади тривали й далі. У1941 році в криваві жорна потрапив і вчитель Іван Кривоніс.
Народився Іван Васильович у 1905 році на Сумщині в с. Печище у родині селян. Був одружений з Ганною Йосипівною та ростив двох дітей: дочку Тетяну – 4 років та сина Олександра – 2 років.
У 1931 році молодий чоловік вступив до Київського інституту профосвіти, але через свої погляди і так звану «антирадянську діяльність» був виключений з інституту. Та Іван Кривоніс наполегливо мріяв про навчання й вчительську професію, тож пізніше зміг таки поступити до Київського державного університету, щоб здобути фах і мати можливість віддавати свої знання і вміння дітям. На момент арешту 23 червня 1941 року Іван Васильович працював учителем неповної середньої школи № 11 с. Позняки (нині – один із столичних районів).
Звинувачений̆ Іван Кривоніс на кінець слідства у створенні й очолювані контрреволюційної фашистської організації «Союз аграрних діячів» («САД») та формуванні з членів організації 5-тої колони, що було зазначено в обвинувальному висновку від 3 липня 1941 року. Знайдений блокнот Івана Кривоноса містив програмні засади цієї організації та інші «докази».
Проте лише один пункт програми «організації» мав стосунок до проведення «аграрної реконструкції країни», усі ж інші присвячувались химерним ідеям (знищенню міст як осередків розпусти, міського населення й комуністів; ревізії науки та встановленню політично-військової влади з членів «САД-у»).
Важко сказати, чи зазначений блокнот не був сфальсифікований, адже в архівно-кримінальній справі Івана Кривоноса маємо лише копію документу, та й не збігаються ймовірні дати написання, бо вчителя вже попередньо затримували й засуджували за карний злочин.
7 липня 1941 року Івана Кривоноса на підставі телеграми наркома внутрішніх справ СРСР згідно зі списком № 1 від 5 липня 1941 року розстріляно в одній із київських в’язниць НКВС.
Реабілітація Івана Кривоноса була складною та тривалою. Повторний розгляд справи розпочався у 1956 році, та лише у 1989 році Іван Васильович Кривоніс був повністю реабілітований.
Микола Бривко
