15 червня 1878 року в селищі Красне Прилуцького уїзду Полтавської губернії (нині – Згурівська територіальна громада, Броварського району, Київської області) у родині селян народився хлопчик Павло, котрий у майбутньому усе своє життя присвятить дітям, виховуючи у молодого покоління любов та повагу до рідної землі. Проте педагогічний фах у більшовицькі часу був не лише важким, а й небезпечним, адже головною вимогою керівництва СРСР до вчителів стала політична лояльність і вміння виховувати з дітей революціонерів, будівників соціалістичного суспільства.

Павло Петрович Федірко закінчив учительську семінарію і на момент арешту учителював у неповній середній школі села Грезля (Київська область).

Уперше Павло Петрович потрапив під увагу репресивної машини в 1923 році, коли був засуджений на три місяця виправних робіт за приховування свого військового звання – прапорщик царської армії. Вдруге чоловіка заарештували 13 березня 1938 року, звинувативши у проведенні контрреволюційної діяльності проти радянської влади. 

Під час першого допиту 14 березня 1938 року слідчі НКВС вимагали від Павла Федірка надати інформацію про перебування в антирадянських партіях, службу в «білій» армії тощо. Жодних відомостей Павло Петрович не надав, заперечивши всі звинувачення. Тож радянським репресивним органам довелося вигадати нові підстави для переслідування: 27 березня 1938 року оперуповноважений Рябий звинуватив Павла Федірка у шпигунстві на користь Польщі. 

Приблизно за місяць, 25 квітня 1938 року, чоловік, вочевидь, під тиском слідства, «визнав» свою «контрреволюційну й шпигунську діяльність». Зокрема, на допиті він зазначив, що його головним завданням було «створювати диверсійні групи» для «знищення колгоспів як бази Червоної армії», передавати відомості про настрої селян, їх ставлення до радянських законів, а також збирати детальну інформацію «про будівництво шосейних доріг військово-стратегічного значення».

За версією слідства, Павла Федірка завербував у 1933 році знайомий, учитель Костянтин Денисюк. Нібито йому передавалися відомості «шпигунського характеру», які після смерті Денисюка у 1936 році вже більше нікого не цікавили. Зрештою, і в самій архівно-кримінальній справі Павла Федірка відсутні будь-які докази шпигунства, перевірка показань заарештованого чи інші необхідні процесуальні речі. 

25 вересня 1938 року Павла Федірка розстріляли в одній із в’язниць міста Києва за рішенням Особливої трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР. Реабілітований Павло Петрович був лише у 1989 році.

Микола Бривко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *