Після окупації більшовиками України розпочалась боротьба тоталітарного режиму з релігією та Церквою як інституцією. Духовенство різних конфесій із моменту остаточного укріплення радянської влади стало зазнавати постійних утисків і гонінь. Наймасштабніші політичні репресії проти священників відбувались у період Великого терору 1937-1938 рр. Підставою для масового фізичного знищення представників Церкви можна вважати оперативний наказ НКВС № 00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30.07.1937 р., відповідно до якого в категорію «антирадянських елементів» потрапили т.зв. «церковники» та «сектантські активісти».

       У Биківнянському мартирологу представлені священники різних християнських конфесій і течій. Незалежно від сану й позиції у церковній ієрархії вони намагалися навіть у похмурі безбожні часи продовжувати служіння, допомагати людям, здійснювати треби. Прикладом стійкості й дотримання відданості Богові є монах Троїцького Іонинського монастиря Охрім (Архип) Широкий.

       Охрім Адамович Широкий народився 19 лютого 1862 року у с. Міхарево (?) Мінської губернії Російської імперії (нині – Республіка Білорусь). Деякий час служив військовим фельдшером, а у 1888 р. прийняв чернечий постриг і все подальше життя перебував на службі в монастирях. Після закриття радянською владою у 1934 р. Троїцького Іонинського монастиря опинився на вулиці без засобів до існування. Проте переслідування радянської влади Охрім Широкий відчув раніше, ще в 1933 р. під час паспортизаціїї населення, яка фактично передбачала зачистку міст від «колишніх» та «антирадянських елементів», влада видворила чоловіка з Києва. У 1934 р. йому вдалося отримати паспорт і повернутись до Києва, та повернення було недовгим. Існував за рахунок виконання «релігійних треб» та милостині від віруючих громадян. На 75-му році життя Охріма Широкого було заарештовано співробітниками НКВС за обвинуваченням у здійсненні антирадянської діяльності. В постанові про арешт від 15.10.1937 р. вказано: «Широкий А. А. – является монахом, ведет бродяжнический образ жизни и среди верующих занимается антисоветской агитацией». У справі Охріма Адамовича наявний єдиний допит, під час якого він спростував обвинувачення в антирадянській агітації, але визнав, що проводив релігійні обряди на прохання віруючих. До справи долучили свідчення громадянина Гергеля І. М.: «Широкий говорил, что советская власть безбожная, храмы закрывает и верующих угнетает..». На підставі цих свідчень був складений обвинувальний висновок, а матеріали справи передані на розгляд трійки при Київському облуправлінні НКВС. В обвинувальному висновку співробітники НКВС посилаються на свідчення двох осіб («уличается показаниями 2-х свидетелей»), проте у матеріалах справи відсутні протоколи допиту другого свідка. 

       Постановою трійки при Київському облуправлінні НКВС від 29 жовтня 1937 року Широкого Охріма (Архипа) Адамовича за антирадянську агітацію було засуджено до розстрілу (протокол № 101). Вирок виконали 14 листопада 1937 року у Києві. Реабілітований у 1989 р. 

Тамара Бойко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.