21 вересня 2026 року в 14-ту річницю відкриття на території Заповідника Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937 – 1941 років Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянський могили» спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Національним музеєм Революції Гідності провели тематичну зустріч «Пам’ять як спротив».
Захід мав на меті перевернути увагу громадськості до Биківнянської трагедії, розповісти про зроблене суспільством і державою за 25 років існування заповідника, а також поміркувати над майбутніми шляхами розвитку тих установ, які працюють із травматичними сторінками історії.
Модерувала зустріч начальниця відділу науково-дослідної, науково-виставкової та фондової роботи Олена Полідович.
Голова УІНП Олександр Алфьоров окреслив своє бачення стану меморіальної політики в сучасній Україні. Він зазначив, що при формуванні культури пам’яті варто говорити про українців не як про жертв, а як про жертовний народ, чин і дії якого забезпечили наше існування сьогодні. “Маємо виховати покоління людей, які знають, за що цих людей вбили, що вони — наші предки. Цей розрив треба ще зшивати в контексті різних епох. Адже Биківня — не початок і не кінець. До путінського «Київ за три дня» було муравйовське «Київ за три дні» і різанина на вулицях української столиці», – сказав голова УІНП.
На думку Олександра Алфьорова, меморіалізація має ґрунтуватися на принципах історичної достовірності та об’єктивності й спрямовуватись у майбутнє.
Старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, голова Національної комісії з реабілітації Роман Подкур, проаналізувавши відмінності в культурі пам’яті України й росії як країни-агресора, що культивує новий варіант тоталітаризму, зауважив на потребі широких освітніх програм та залучення молоді до вшанування жертв репресій. Знання про часи сталінізму, розуміння суті репресивної машини радянських спецслужб допомагають протистояти маніпуляціям, можуть бути різновидом спротиву, тож до цих процесів мусить активніше долучатися держава.
Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут наголосив на ролі архівів у відкритті правди про часи радянського терору.
«Коли починаємо аналізувати архівні документи, постає цілісна картина масштабів репресій і абсурдності звинувачень, які висувалися до людей, – сказав Андрій Когут. – Архів, як і територія памʼяті, територія терору – така, як Биківня, є свідченнями, які не просто доповнюють один одного, вони є цілісним комплексом, що у всій повноті свідчать про свідомий злочин, і про те, що цей злочин кремль постійно намагається повторити. Розуміння цього дає нам сьогодні сили для спротиву».
Заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька розповіла про роботу установи в контексті формування культури памʼяті. Йдеться, за її словами, не лише про збереження самого місця поховань жертв масових політичних репресій у Биківнянському лісі чи традиційні меморіальні ритуали та практики, й про комунікацію з родичами репресованих, науково-дослідну роботу та різноманітні культурно-освітні, виставкові й просвітницькі проєкти. Вона зазначила: «Процес памʼятування як усвідомлена дія та певна тяглість, є людиноцентричним і постійним, він не обмежується памʼятними датами».
Складовою тематичної зустрічі стала презентація науково-популярного видання «Биківня – територія пам’яті», підготовленого українською, англійською та польською мовами та надпукованого за фінансової та організаційної підтримки Українського інституту національної пам’яті.
На фінал зустрічі було оголошено переможницю конкурсу плакатів «Пам’ять як спротив», проведеного Заповідником спільно з ГДА СБУ та ГО “Десяте квітня” з нагоди свого 25-річчя. Нею стала студентка Національної академії образотворчого мистецтва Яна Сивак.
