Доля не надто балувала Володимира Дурдуківського, мабуть, випробовуючи на міць його силу духу та відданість українській справі. Переслідуваний російським царатом (негласний нагляд поліції, ув’язнення в Лук’янівській в’язниці), він був знищений тими, хто офіційно проголошував боротьбу «з тяжкою спадщиною» імперського минулого. Та насправді і більшовикам не подобалася відданість Володимира Дурдуківського національній ідеї, його опір русифікації та величезна просвітницька робота.
Звісно, Володимир Дурдуківський основну частину зусиль присвячував українській школі та педагогіці загалом, розмірковуючи над проблемами гармонійного розвитку дитини. Але й творча спадщина Тараса Шевченка також була в постійній орбіті наукових зацікавлень Володимира Федоровича. І він сам, за спогадами учнів, навіть зовнішністю викликав асоціації з відомим поетом: «Невеличкого зросту, велика, вже сива з лисиною голова з вусами, що нагадували шевченківські. Високе чоло і великі карі очі, іноді з посмішкою, а часом повні суворості, коли якийсь легковажний учень провинився. Часто можна було бачити, як він проходжувався туди й назад по довгому коридорі школи, іноді щось наспівував. Його однаково любили і найменші, і найстарші…»
У 1917 році в Києві постала Перша українська гімназія ім. Т. Г. Шевченка (з 1921 – семирічна Трудова школа імені Т. Шевченка), котрій Володимир Дурдуківський і як учитель української мови та літератури, і як директор віддавав увесь час, сили, знання й енергію. Та навіть повністю заглибившися у педагогіку, Володимир Федорович не забував про ідейні настанови Т. Шевченка. Ба більше – вважаючи Т. Шевченка «нашим генієм», «могутнім оборонцем нашого рідного слова», «натхненним пророком і апостолом нашого національного відродження», Володимир Дурдуківський робив усе, аби Кобзар став «темою-комплексом» для всієї школи. Він вважав, що учитель української мови та літератури має знайомити дітей зі змістом творів Кобзаря і біографією поета, діти – працювати над рефератами, доповідями, інсценуваннями тощо; вчителі російської та іноземних мов – порівнювати Т. Г. Шевченка з іншими поетами, перекладати його твори на інші мови; учитель краєзнавства – знайомити з місцями, де жив і працював Т. Г. Шевченко тощо.
Чекісти заарештовувати В. Дурдуківського двічі: уперше в 1929 у т. зв. «Справі СВУ» як один із її керівників, удруге – 28 грудня 1937 р. за сфальсифікованим звинуваченням у націоналістичній контрреволюційній діяльності. Розстріляний 16 січня 1938 р. за рішенням трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР. Повністю реабілітований 11 серпня 1989 р.
З нагоди дня народження Тараса Шевченка та до 85-х роковин з дня смерті Володимира Дурдуківського, літературознавця, педагога, громадського діяча (1874–1938) НІМЗ «Биківнянські могили» публікує окремі документи його архівно-кримінальної справи, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки.