15 липня 2026 року з нагоди Дня Української Державності Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» організував і провів дев’ятнадцяту зустріч циклу інтелектуальних бесід «Биківнянський злочин: пошук правди, пам’ять». На запрошення Заповідника перед учасниками онлайн-заходу виступив кандидат історичних наук, доцент Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, журналіст і письменник Ігор Стамбол.
Тема розмови стосувалася культурно-освітнього товариства «Просвіта» та його внеску у зростання української національної самосвідомості. Ігор Стамбол підкреслив, що на Наддніпрянщині «Просвіта» була першою легальною українською організацією, створеною на громадських засадах, і ця громадська ініціатива заклала підвалини подальшого національного руху. Спікер звернув увагу на постать і діяльність Бориса Грінченка, першого голови київського просвітянського осередку, який обстоював потребу в рідномовній освіті, наполягав на згуртуванні розділених кордоном українців і обґрунтовував провідну роль інтелігенції як організаційної творчої сили. Оскільки провідні просвітяни обстоювали право народу на свій культурний розвиток, українську мову та власну церкву, діяльність товариства, на переконання Ігоря Стамбола, неминуче викликала спротив з боку російської імперії, котра, як і кожна імперія, прагнула до асиміляції народів, русифікації та нищення свободи слова й думки. Він розповів про кілька етапів репресій проти діячів «Просвіти», що розпочалися ще за царату й продовжились за совєтської влади. Ці етапи відрізнялися інтенсивністю, обсягами каральних заходів, проте мали єдине спрямування – знищити цей культурно-освітній осередок, що розгортав друкарні, бібліотеки, створював музеї, театри. Проте, як зазначив Ігор Стамбол, роль «Просвіти» у збереженні національної ідентичності й формуванні державотворчих прагнень українців була настільки визначною, що при будь-якій ліпшій політичній нагоді осередки організації відроджувались, чи то в діаспорі, чи то під час здобуття Україною незалежності.
Заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька зазначила, що належність до «Просвіти» (місцевої чи загальноукраїнської») стала однією з підстав для формування звинувачень під час Великого терору 1937 – 1938 років. Вона розповіла про долі окремих осіб із Биківнянського мартиролога, зокрема, розстріляних органами НКВД письменників Михайла Мороза, Михайла Дубовика, педагога й члена Української Центральної Ради Миколи Сімашкевича, селянина Андрія Антоненка, в архівно-кримінальних справах яких згадки про участь у «Просвіті» або дружбу з кимось із просвітян перетворювалися на звинувачення й «докази» контрреволюційної діяльності.
Заповідник щиро дякує історику Ігореві Стамболу за цікаву розмову, важливі деталі, озвучені факти!
