На початку 1930-х років Україну охопила хвиля селянських повстань, спрямованих проти колективізації та насаджування колгоспної системи. Проте цей народний спротив не був випадковим: йому передував антибільшовицький опір 1920-х рр. Попри те, що армія УНР зазнала поразки, селянство не планувало так легко здаватися і відповіло на воєнно-комуністичні методи продрозкладки повстанськими виступами. Особливо активними були мешканці Київщини, сильної своїми самостійницькими настроями. Зазим’я, Требухів, Літки, Бориспіль, Бровари, Плюти, Фастів – далеко неповний перелік населених пунктів, у яких діяли селянсько-повстанські загони. Про Бориспільський збройний виступ проти більшовиків 1920 року місцеві жителі досі переповідають легенди, згадуючи і відчайдушну боротьбу, і жорстоке придушення повстання червоноармійцями. Краєзнавці Борисполя стверджують, що дві третини міста було спалено більшовиками, а кожного п’ятого чоловіка розстріляно. За іншими учасниками співробітники НКВС прийшли у 1937-1938 роках… Ймовірним учасником Бориспільського повстання був заможний селянин Тихін Цівун, принаймні про це він засвідчив під час єдиного допиту від 22 квітня 1938 року.
Тихін Юдович народився 10 червня 1873 року у Борисполі в родині землеробів. Освіти, вочевидь, не здобув, а сам себе вважав малограмотним. Упродовж 1904 – 1917 років служив рядовим жандармом, що спричинило його перший арешт органами ДПУ у 1930 році та стало одним із звинувачень при другому арешті, у 1938 р.
Два з половиною місяці в’язниці у 1930 році Тихін Юдович отримав зокрема й за те, що радикально виступав проти колективізації та агітував сусідів забрати назад усуспільнене майно. У 1931 (за іншими даними – 1932) році за невиконання хлібоздачі Тихін Цівун позбувся свого господарства, яке продала місцева сільрада.
Тож на момент арешту – 5 лютого 1938 року – Тихін Юдович нічим особливо не володів і тимчасово не працював. Тихін Цівун був затриманий Бориспільським райвідділом НКВС УРСР за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації проти існуючого ладу та «висловлюванні незадоволення щодо засуджених троцькістів». Одночасно з ним до рук нквс-ників потрапило ще 10 бориспільців, усіх їх нібито об’єднала участь у контрреволюційній повстанській організації. У протоколі допиту Тихона Цівуна відсутні жодні згадки про троцькістів, але він явно не обмежував себе у висловлюваннях щодо радянської влади. Зокрема стверджував, що серед своїх земляків вів антирадянські розмови, доводячи, «що при царизмі всім жилось краще», що розстріляні т.зв. «вороги народу» були «гарними людьми і що їх радянська влада знищила за те, що вони нам хотіли дати гарне життя». Ще однією провиною в очах співробітників НКВС виявилось те, що Тихін Цівун агітував місцевих мешканців під час виборів до Верховної Ради СРСР «висувати у список своїх людей». 7 травня 1938 року о 23.00 Тихона Цівуна розстріляли в одній із київських в’язниць НКВС, а тіло закопали у Биківнянському лісі.
У 1958 році колективну архівно-кримінальну справу одинадцяти бориспільців було уважно й ретельно переглянуто, допитані свідки (жителі міста, які особисто знали репресованих), перевірені інші обставини. Слідчі КДБ визнали, що підставою для засудження Тихона Цівуна та інших стали суперечливі й неконкретні свідчення самих заарештованих, що у справі є порушення «соціалістичної законності» (наприклад, Тихона Юдовича заарештовано 5 лютого, а санкція прокурора підписана лише 7 лютого), а з її матеріалами затриманих ніхто не ознайомив. У 1959 році Тихін Цівун був реабілітований за недоведеністю звинувачень.
Тетяна Шептицька
