«Грецька операція» НКВС є складовою Великого терору, розпочатого 2 липня 1937 року Постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Вона була запроваджена директивою наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова № 50215 від 11 грудня 1937 року. У директиві констатувалося: «Матеріалами слідства встановлено, що грецька розвідка веде активну шпигунсько-диверсійну й повстанську роботу в СРСР, виконуючи завдання англійської, німецької, японської розвідок…
Поряд з шпигунсько-диверсійною роботою в інтересах німців і японців грецька розвідка розвиває антирадянську націоналістичну діяльність, спираючись на широкий антирадянський прошарок серед грецького населення СРСР». Цією пошто-телеграмою були визначені категорії осіб, що підлягали арешту, а саме: греки, які знаходилися на оперативному обліку, колишні великі торговці, спекулянти, контрабандисти й валютники, політемігранти з Греції й усі греки, що нелегально прибули до СРСР, незалежно від країни прибуття, а також т. зв. закордонні агенти НКВС й розвідувального управління РСЧА. Операція розпочалася 15 грудня 1937 року по всій території СРСР одночасно. Перший вирок в УРСР у рамках цієї операції було винесено вже через місяць після підписання директиви. За неповними дослідницькими даними Івана Джухи, тільки за перший тиждень операції заарештовано в Україні – 2862 грека, а в період з грудня 1937 по травень 1938 року репресували по першій категорії в УРСР – 7600 – 9400 осіб. Згідно зі статистичними даними НКВС, у 1937 році в УРСР було заарештовано по грецькій лінії 3664 осіб, з них 40 осіб – представники інших національностей (українці, росіяни, білоруси, поляки тощо). Зокрема, у Києві лише за протоколом «двійки» від 5 лютого 1938 року за підписом наркома НКВС СРСР М. Єжова та прокурора СРСР А. Вишинського було засуджено 26 осіб до розстрілу: з яких одна особа померла під час слідства, 25 осіб розстріляно у в’язниці УДБ НКВС УРСР у Жовтневому палаці (акт про розстріл від 25 лютого 1938 року). Київський греків звинуватили у шпигунстві на користь Греції, а також інших держав (Німеччини, Польщі, Італії). Доказами їх вини слідчі вважали, наприклад, поїздки до посольства Греції у Москві, або особисте листування з родичами із Греції рідною мовою чи читання громадсько-політичних газет грецькою мовою.